МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет водного господарства та природокористування
Доповідь на тему:
„Суперечності сучасного процесу приватизації в Україні”
Україна після проголошення своєї незалеєності в 1991 році вступила в новий період свого існування. Але, щоб стати повноцінною незалежною державою їй потрібно стабілізувати і підняти свою економіку.
Одним із способів втілити цю ідею в життя є провести приватизацію.
Приватизація в Україні розпочалася з прийняттям Верховною Радою України постанови „Про Концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду”(від 31 жовтня 1991 р.).
Головною метою її є переведення неефективних державних підприємств до рук реальних власників, які ризикують своїм капіталом і тому кровно зацікавлені в підвищені ефективності виробництва, отже – раціальному використані ресурсів, прискорені НТП, удосконалені організації виробництва, зростані продуктивності праці, поліпшені якості продукції.
Друга головна мета приватизації полянає в масовому створені реальних суб’єктів ринкової конкуренції, що борються за гроші споживача і організують свою виробничо-комерційну діяльність у відповідності реальним ринковим попитом[1].
Процес роздержавлення триває досі і Україна зіткнулася з цілим рядом проблем за цей 15-ий період:
Навмисне заниження вартості основних фондів підприємств.
Є численні приклади цього - ВАТ „Чисті метали” було оцінено у 5 разів нижче їх реальної вартості, вартість Нікопольського феросплавного заводу – у 10 разів. А один з найскандальніших випадків приватизації – приватизація ЗАТ „СП Росава” номінальною вартістю більше ніж 102,75 млн.грн., у травні 2001 року продали за 4,3 млн.грн.(його вартість була занижена у 25 разів)[2]. Щоб краще зрозуміти як все це відбувалося візьмемо витяг зі статті газети „Голос України”:
„Події, що передували скандальному продажу. Отже, підприємство яке розташоване у Білій церкві... і яким керує Володимир Линник, протягом тривалого часу нарощувало кредиторську заборгованість(державі та комерційним партнерам). До того ж борги, що стосувалися держави (Пенсійного фонду), благополучно списалися (40 млн.грн.), а борги іншим кредиторам продовжували накопичуватися. Невдовзі підприємство, обтяжене боргами можна буде купити за безцінь.
Фахівці КРУ(Контрольно Ревізійне управління), дізнавшись про такий стан справ, розпочали ревізію фінансово-господарської діяльності ВАТ „Росава” і ЗАТ „СП Росава”. Але процес зайшов надто далеко. Кредитори пред’явили керівництву заводу претензії, залучаючи юридичні механізми, суди й судових виконавців.
Офіційні органи намагалися запобігти державному збитку. ФДМ України 5 травня закликав Володимира Линника не допустити продажу 49% акцій ЗАТ „СП Росава”. Того ж дня ФДМ також попередив про оборудку керівництво ДПАУ, вказавши, що продаж цього пакету може призвести до великих втрат для держави. Одночасно ФДМ проінформував Держпрокуратуру України, що є одна причина, з якої не можна допустити продаж на біржі пакету акцій „Росава”: найближчим часом планують офіційний продаж 74,62% акцій ВАТ „Росава”, яке є співзасновником ЗАТ ”СП Росава”. ФДМ попросив прокуратуру вжити заходів для того, щоб зняти з продажу пакет акцій і притягти до відповідальності керівників і причетних до продажу ВАТ „Росава”
Дивно, що ані податкова, ані прокуратура... не вжили заходів для запобігання продажу акцій на біржі...”[3]
Аукціон з продажу даного пакету акцій відбувся з 14 по 28 травня 2001 року і 49% акцій було продано. Після цього розпочалися численні суди, розгляди, переоцінка проданого пакету. Але, в цілому результат залишиться невтішним, справа досі в судах, продавати запланований 74,62% пакет акцій ВАТ „Росава” ФДМ досі не може, люди причетні до продажу заводу по заниженій ціні досі обіймають свої посади.
Тому можна сказати, що в тих, хто не хотів випускати з рук підприємство і намагатися зірвати його планомірну приватизацію, практично усе вийшло. Кількість прецедентів, створених за час скандалу, дає можливість про...
